Війна не для всіх: українські суди
обслуговують «шахраїв»?

Що змінила війна у судовій системі? Поки народ України, воює переживаючи нищівні наслідки бойових дій судова система не відчула майже ніяких змін. Начебто в країні нічого зараз не відбувається.

Черговий раз «прославився» сумнозвісний суддя, — голова П’ятого апеляційного адміністративного суду Олександр ДЖАБУРІЯ. Під його головуванням скасоване, на мою думку, доброчесне рішення попередньої судової інстанції на користь, як мені здається, «міжнародного шахрая», громадянина Молдови Олександра ЗОЄТА, відомого як «ШОЙХЕТ», «БЛЮМ», «РЕЗНІК», то що… який не є громадянином України та перебуває у воюючій країні з неясною місією.

Постать Олександра ЗОЄТ стала предметом громадської уваги в Україні, після того, як у 2023 році Головне управління Державної міграційної служби України (ГУ ДМСУ) виявило, що він не набував громадянства України й тому скасувало незаконно виданий йому паспорт громадянина України, але депортувати до Молдови не спроміглося, як це завжди буває — завдяки цікавій схемі.

З того часу починається більш ніж річний період затягування справи по судах що дало змогу, на мою думку, «міжнародному шахраєві» продовжувати своє перебування в Україні.

Між тим, Віталій ПОПОВ, суддя Одеського адміністративного суду, визнав дії Головного управління Державної міграційної служби України (ГУ ДМСУ) законними та залишив у силі рішення про депортацію ЗОЄТА.

Але після цього справа попадає на розгляд колегії суддів П’ятого адміністративного апеляційного суду, головуючий цієї колегії суддя Олександр ДЖАБУРІЯ, який скасовує, як на мою думку, доброчесне та цілком законне рішення судді Одеського адміністративного суду Віталія ПОПОВА на користь громадянина Молдови Олександра ЗОЄТ, «ШОЙХЕТ», «БЛЮМ», «РЕЗНІК», який, нагадаємо, за інформацією ГУ ДМСУ, громадянства України не набував, але це рішення дозволить йому отримати паспорт громадянина України, що в свою чергу наддасть йому можливість перебувати в країні довічно.

Але є у цій історії мало не містичний збіг обставин. Мова йде про теж резонансну справу десятирічної давнини. Коли суддя Олександр ДЖАБУРІЯ скасовує доброчесне та цілком законне рішення судді тоді Херсонського окружного адміністративного суду Віталія ПОПОВА.

 «Так, навесні 2015 року в Одеському апеляційному адміністративному суді розгорівся гучний скандал, пов’язаний з ім’ям Олександра ДЖАБУРІЇ, щодо того, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015 року було скасовано законну постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 року, якою було відмовлено у задоволенні позову щодо складання 27.02.2014 року повноважень голови Херсонської обласної ради ПЕЛИХА В. Г. та обрання 27.02.2014 року головуючим на сесії обласної ради депутата ГОЛУБЕНКА Н. О.

Слід зазначити, що за допомогою відповідних рішень Херсонської обласної ради 27.02.2014 року планувалося захоплення будівлі обласної ради „тітушками януковича“.

Про незаконність постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015 року свідчить те, що ухвалою цього ж апеляційного суду, але від 27.03.2015 року постанова від 18.03.2015 року була скасована, а постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 року залишена без змін.

Як розповідає портал „Антикор“, з їх достовірних джерел стало відомо, що організував ухвалення незаконної постанови суду від 18.03.2015 року тоді заступник голови Одеського апеляційного адміністративного суду Олександр ДЖАБУРІЯ, який отримав, за „вирішення“ цього питання 80 тисяч доларів США».

Достеменно не відомо, чим керувався Олександр ДЖАБУРІЯ, виносячи рішення на користь «міжнародного шахрая» ЗОЄТА чи то була помста за відмінене рішення десятирічної давнини, чи то були інші неблаговидні мотиви, але ж так сталося…

Якщо у випадку десятирічної давнини правда перемогла, то сьогодні, на мою думку, у випадку з запущеним в Україну «міжнародним шахраєм», громадянином Молдови Олександром ЗОЄТОМ, відомим, як «ШОЙХЕТ», «БЛЮМ», «РЕЗНІК», належить ще відстояти.

Годи минають, а у країні мало чого змінюється. Як бачимо, навіть війна не спроможна швидко очистити судову систему. Найприкріше що у цьому випадку, як на мою думку, може йтися не лише про банальну корупцію, а й про нанесення державі в умовах воєнного часу значно більшої шкоди — а саме до державної зради!